Стокгольмський синдром

Ітан Хоук втілює концепцію «стокгольмського синдрому» у кримінальному трилері Роберта Будро. Цей фільм базується на реальних подіях, що мали місце у Швеції в 1973 році. Термін "стокгольмський синдром" був введений дослідником Нільсом Беєротом і описує симпатію, яку жертви відчувають до своїх викрадачів. Беєрот запропонував цей термін під час дослідження захоплюючої кримінальної справи. 23 серпня 1973 року злочинець Ян-Ерік Ульссон, який намагався втекти від правосуддя, здійснює напад на один з найбільших банків у Стокгольмі. Він застрелює одного з поліцейських, які прибули на виклик. Взявши в заручники кількох співробітниць установи, Ульссон обіцяє, що не заподіє їм шкоди. Його єдина вимога – звільнити з в'язниці його спільника, який також є небезпечним злочинцем. Протягом наступних днів відбувається парадоксальна ситуація: жертви Ульссона починають захищати його дії.