Воно

"Воно" - один із найяскравіших романів Стівена Кінга, що відзначається справжнім жахом. Ця книга майстерно поєднує в собі елементи хоррору, ностальгії за втраченими часами та глибоко пережиті страхи підлітків. Багато читачів вважають, що перша екранізація у вигляді тригодинного міні-серіалу, де роль демонічного клоуна Пеннівайза виконав Тім Каррі, була дуже вдалою. Проте, новий ремейк, незалежно від того, як ви його сприймаєте, має всі шанси перевершити попередню версію в очах сучасної молоді. Він може стати для нового покоління аналогом "Жаху на вулиці В'язів" - мета-хоррором, що одночасно лякає та захоплює. Страхи у тих, хто народився після Другої світової війни та в кінці Холодної війни, суттєво різняться. Для покоління Кінга це були вампіри, перевертні та істоти з Чорної лагуни, які домінували в кіно і коміксах того часу. Водночас світосприйняття людей, що з'явилися на світ у середині 70-х, вже формувалося під впливом робіт Стівена Спілберга, Уеса Крейвена, Рідлі Скотта і, звичайно, самого Кінга. Такі "кошмари на вулиці В'язів", "гремліни", зомбі та "чужі", які, як клоуни, повинні були розважати, насправді лякали дітей, нашаровувалися в їхній свідомості на тлі насильства в школах та вдома, а також надмірної батьківської опіки та любові, що іноді переходила межі моральності.