Іноді я думаю про смерть

Френа мешкає в невеликому містечку на північному заході Тихоокеанського регіону. Вона працює в офісі, де більшу частину часу займається складанням таблиць і слухає буденні розмови колег. У цій дружній компанії дівчина, як правило, залишається непоміченою. Увечері вона наливає собі келих вина, насолоджується сиром, розгадує судоку і готується до сну. Але у неї є тайна: її життя переповнене візіями, в яких вона бачить себе мертвою. Вона уявляє себе трупом у лісі, навколо повзають жуки. Іноді вона навіть марить про те, як висить на крані. Ці думки досить тривожні, і хоча вони мають суїцидальний характер, Френа не планує їх реалізовувати. Одного разу в її колектив приходить новий співробітник Роберт — привабливий екстраверт. Він не має упереджень щодо неї і не ставиться до неї, як до невидимки. Разом вони відвідують кінотеатр, а потім забираються за пирогом. Френа не дуже любить жартувати і не завжди розуміє чужий гумор, але молодий чоловік зацікавлений нею. Тепер її похмурі думки перериваються веселими історіями Роберта.