Перш, ніж я засну

Ніхто, крім героїні фільму «Перш, ніж я засну», не може уявити, як важко щоранку прокидатися і усвідомлювати, що в пам'яті відсутні будь-які спогади про минулі двадцять років. Немає думок, значущих моментів чи навіть близьких людей. Фатальна аварія призвела до жахливих наслідків — втрати короткочасної пам'яті. Два десятиліття — це дуже серйозно. Як живеться в той час, коли ти прокидаєшся, вважаючи, що тобі всього 20, а за твоєю спиною немає важкого досвіду? Як боляче усвідомлювати, що твої 40 років пройшли марно, а боротьба за спогади здається безнадійною? Залишки пам'яті повільно розпадаються, а життя продовжує летіти, залишаючи за собою пустоту. Лікарі не можуть допомогти, рідні втратили надію, а друзі відвернулися. Самота не спонукає до боротьби — вона лише змушує змиритися з обставинами та задовольнятися тими небагатьма спогадами, які ще залишились у свідомості героїні. Але один фахівець готовий піти на ризик, щоб допомогти. Він пропонує жінці фіксувати навіть найменші події кожного дня, адже це її єдиний шанс зберегти те, що пам'ять відмовляється зберігати. Це остання можливість здобути перемогу над недугою та врятувати спогади, які їй дарує життя.