Лазня диявола

Верхня Австрія, 1750 рік. На поверхні рибного ставка відбиваються хмари, що пливуть небом. Густий темний ліс поглинає останні промені сонця. На вершині пагорба висить мертва жінка — чи це попередження, чи знаміння? Агнес, глибоко релігійна та вразлива, з сумом дивиться на її тіло. Але поряд із жалем вона відчуває й тугу: у світі чоловіка Вольфа, за якого вона щойно вийшла заміж, вона почувається чужою. Це холодне емоційне середовище, що складається з рутини, побутових справ і невизначених очікувань, поступово замкнуло її в собі. Її внутрішня в'язниця стає все більш гнітючою, а з кожним днем меланхолія наростає. Згодом, єдиним виходом для Агнес видається жахливий вчинок насильства.