Ніжний бар

Джон ніколи не знав свого батька, який залишив їх, коли хлопчик лише народився. Він зростав разом із матір'ю, що не виходила заміж вдруге, і йому бракувало чоловічої підтримки. У підлітковому віці Джон часто навідувався до бару свого дядька Чарлі. Йому дуже подобалося чути, як чоловіки, що випили, ділилися своїми історіями, а також насолоджуватися ароматом тютюнового диму. Дядько, який працював барменом, і постійні відвідувачі стали для Джона чимось більшим, ніж просте товариство – вони стали його справжньою родиною. Кожен чоловік ділівся з ним життєвими уроками та давав важливі поради. Єдині дні, коли Джон не відвідував бар, були вихідні дядька Чарлі. Проте навіть у ці дні Джон відчував особливу близькість, адже дядько грав із ним у бейсбол, прогулювався та навчав, як спілкуватися з дівчатами. З роками Джон став журналістом і знайшов пристойну роботу, але спогади про час, проведений у барі з дядьком і його друзями, завжди наповнюють його теплом і радістю. Як же яскраво і щасливо пройшло його дитинство!